Потаємна сила української локалізації

Цей допис ледь-ледь стосується тематики мого блогу, але я не можу промовчати, побачивши стількох «попердолених» росіян. Тож вважайте його розважальною інтермедією. 

Допис присвячений українській локалізації гри «Острів», котру аж з 2014 року самотужки розробляє харків’янин Євген. Однак я ні слова не скажу про неї. Бо цікавинка тут не вміст/якість локалізації, а те, що вона не має російської пари. Ситуація унікальна. І з кумедним наслідком.

Добродій не відрізняє українську мову й культуру від білоруської – “старший брат” заплутався у “молодших”.

На думку добродія українська автентика ВИМАГАЄ російської мови.

Щось я не пам’ятаю білоруських та українських локалізацій у російських іграх – яка неповага до решти “Триєдиної Русі”.

“…меня не смущают игры на английском, если они только на английском”.

Остання людина прямо сформулювала суть претензії: для росіян неприпустиме існування української локалізації за відсутності російської. Себто їх ображає не брак російської мови (вони спокійно грають у ігри західних компаній на англійській) — їх бісить наявність української мови.

Ну, нічого нового.