Design a site like this with WordPress.com
Для початку

Вѣй: подыми веки — зачини кватирку!

Росіяни традиційно ставлять під сумнів фольклорне походження Вія з однойменної повісті українського російськомовного класика.

Одначе ось, що пише академік Гейштор у розділі «Стрибог» своєї «Слов’янської міфології» (розділ присвячений божеству вітру):

На уяву слов’ян дуже впливали й вихри, але подібного визнання вони не отримали. Повітряних смерчів боялися, на допомогу проти них закликали блискавку, у них кидали ніж, палицю або камінь, вимовивши відповідне закляття. У народних віруваннях це атмосферне явище приписували польовим духам і чортам, які билися між собою. У болгарському фольклорі це віли і самодиви, в українському — вій.

Себто ім’я Вій може первинно походити не від волосся на повіках, а бути віддієслівним (вітер віє). Надто з вітровою природою істоти узгоджуються її особливості зору:

У Сербії південний вітер називають ћоравац («одноокий»), що загалом властиво для духів бурі й однооких богів (приклад — скандинавський Одін). Цей мотив є відгомоном міфу, сформованого в зовсім іншій частині світу. Болгарський вітер тъмичарин несе з собою темряву і сліпить.

Ґейштор Александр. Слов’янська міфологія / Пер. з польськ. — К.: ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2014. — С. 177-178. — ISBN 978-617-7023-22-6.

Проте Гоголь описує свого персонажа як приземкуватого і водночас кремезного «гнома», що на позір суперечить концепції вітрового духа.

…взглянув искоса, увидел он, что ведут какого-то приземистого, дюжего, косолапого человека. Весь был он в черной земле. Как жилистые, крепкие корни, выдавались его засыпанные землею ноги и руки. Тяжело ступал он, поминутно оступаясь. Длинные веки опущены были до самой земли. С ужасом заметил Хома, что лицо было на нем железное.

Такий вигляд більше пасував би домовику, аніж втіленню смерчу.

І все-таки погляд Вія, подібно вітрові, шукає шпарину. Вітер зазирає у двері, вікна і щілини у стінах — це протяг, явище приміщень. Тож можна припустити, що Вій є уособленням сприйняття вітряної погоди з середини селянської хати.


Принагідно хочеться похвалитися, що цю знакову для слов’янського міфологієзнавства книжку Александра Гейштора переклав мій добрий товариш Сергій Гірік.

Пояснена і застосована Гештором порівняльна міфологія полегшує орієнтування в уривчастих рештках слов’янських вірувань і дозволяє відсіювати безпідставні фантазії сучасних язичників.


У якості бонуса додаю мультфільм «Вій» 1996 року.

Кінорежисер-постановник: А. Грачова.
Автор сценарію: А. Грачова.
Художники-постановники: М. Чурилов, І. Котков.
За ескізами: В. Мельниченко.
Кінооператор: А. Гаврилов.
Режисер: Л. Зарубін.
Звукооператори: І. Погон, Ю. Нечеса.
Аніматори: К. Чикин, А. Грачова.
Художники-живописці: Н. Мильковицька, Л. Снєжко, М. Королькова, І. Бородаєва, О. Фоменко, В. Козаренко, О. Макарова, С. Головін.
Ролі озвучили: Б. Бенюк, Н. Сумська, І. Кадубец, В. Мазур, Є. Шах.
У фільмі звучить музика композиторів: В. Рунчака, В. Шаповаленко, М. Скорульського, Л. Грабовського, В. Рибальченко, Б. Мошкова, О. Скрябіна.
Монтаж: Л. Мокроусової.
Асистенти: А. Лапчинська, Л. Кучерова, І. Шевчук.
Редактор: С. Куценко.
Директор знімальної групи: В. Кілінський.

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: