Суперечка «в/на Україні» стара, як світ, і нині мало кому цікава. Зараз кожен росіянин і українець знають, що Пушкін писав «в Україні», а Шевченко — «на…». Тож кожен вперто стоїть на своєму, маючи за спиною авторитет традиції й/або граматики.
А от «у Донбасі» — явище досить нове для широкого загалу, помічене лише з початком війни. Проте й у нього є давня історія. Наприклад, «У Донбасі» назвав свої нариси радянський письменник Борис Галін.
Покопирсавшись у старих книжках, я дійшов висновку, що, як і у випадку з Україною, з назвою Донбас здавна використовували обидва прийменники. Причому «на» характерніше (незалежно від мови) для українських видань, а «в» — для великоросійських. Згаданий Галін, до речі, попри те, що уродженець України, вважається московським письменником.
Свій вибір прийменника великороси обґрунтовують наступним чином: слід казати «у Донбасі», оскільки «у басейні». На мою думку, така аргументація смішна, адже вугільний басейн знаходиться… під землею, а під Донбасом мається на увазі регіон, а не поклади.
Нині прийменник став не лише маркером, умовно кажучи, зовнішнього чи внутрішнього погляду на згаданий край, але й політичним маркером, що виказує позицію мовця у сучасному конфлікті.
Наша писемність 