Український кінопереклад прийнято хвалити. І дійсно: наш переклад, щонайменше мультфільмів і комедій, зазвичай на голову вищий у якості за російський аналог. Та попри це, і в нас є значні вади.
З міркувань упізнаваності російськомовним загалом, у назвах стрічок широко калькуються рішення росіян. Часто з ігноруванням граматичної і лексичної відмінності мов. Природно, що через опосередкований переклад найбільше страждає текстуальна гра, котра інколи трапляється в заголовках.
Нещодавно, читаючи Вікіпедію, я наткнувся на приклад такої загубленої гри. Мова про екранізацію однойменної книжки «Шпигун, вийди геть!» («Tinker Tailor Soldier Spy»).
Оригінальна назва «Кітляр, кравець, солдат, шпигун» є переінакшеними рядками англійської дитячої лічилки.
Tinker, tailor,
soldier, sailor,
rich man, poor man,
beggarman, thief.
Тому росіяни, адаптуючи заголовок, логічно надали йому типової форми російської лічилки. Українці ж, передираючи російське рішення, не тільки забули про потребу у кличній формі при зверненні, але й навіть не звернули увагу на риму, яка надавала форму виразові.
Я розумію, що знайти підхожу і одночасно впізнавану українську лічилку майже неможливо. Але того й не вимагалося. Можна було повністю підмінити гру, як вчинили, наприклад, болгари. У них стрічка дістала картярську назву «Дама, поп, асо, шпионин» («поп» — король, «асо» — туз, а шпигун, очевидно, посів місце валета). Кумедно, що при цьому на деяких постерах і на обкладинці літературного першотвору маємо шахові фігури. Що, до речі, гарна підказка: «Ферзь, король, слон, шпіон» — звучить доволі непогано.
А тепер слід розібратися, чому ж перекладачі не помітили, як пряма калька тут втрачає будь-який сенс.
Фільм «Шпигуне, вийди геть» (переклад англійської назви «Tinker Tailor Soldier Spy», яка обіграє лічилку, відому у нас як «Король, королевич, чоботар, кравець») став одним із кращих британських фільмів за останні роки.
— пише українською Дмитро Десятерик у газеті «День».
«У нас»? Таке твердження викликає великий сумнів. Відсутність рими у наведеному «українському» відповіднику з головою видає справжню приналежність лічилки.
На золотом крыльце сидели:
Царь, царевич,
Король, королевич,
Сапожник, портной.
Кто ты будешь такой?
Говори поскорей,
Не задерживай добрых
И честных людей.
Ще далі йде сайт bukvar.su, — з рештою, чого ж ще очікувати від радянського домену в 2020 році, як не трешу? Наведений на сайті текст є очевидним машинним перекладом.
На золотому ґанку сиділи: цар, царевич, король, королевич, чоботар, кравець. Хто ти є така?
«Чоботар, кравець. Хто ти є така?» — думаю, Фаріон би назвала ці рядки еталонним проявом «мовної шизофренії». На «Букварі» купа невичитаних текстів, одначе Десятерик писав статтю при тямі. Гадається мені, неупорядженість власного культурного досвіду блокувала рефлексію щодо цієї дрібниці. Зросійщення міста призвело до зросійщення дитячого фольклору і субкультури. Змішання реалій російськомовної вулиці й української школи дає внутрішній мовно-культурний хаос. Довільні переклади в обидва боки настільки звичні, що ми давно перестали їх хоч якось аналізувати.
Наша писемність 