Ватвечір або традиції новорічних обходів серед ватників

Замітка з 2015-го року.


Починається все ще за день чи більше до Святого та Щедрого вечорів. Кумпанії ватників купчаться та активно обговорюють, хто ж піде колядувати, щедрувати та посівати у цьому році. Зазвичай усе зводиться до зловтішного очікування закритих дверей, бо «хто ж у таку економічну ситуацію відкриватиме». Що цікаво, ситуація ця в них «така» завжди: хоч за Покращень-вже-сьогодні Януковича, хоч за Порошенкового Життя по-новому. Хіба що ще при Кучмі хтось з них ризикував відчинити ті кляті двері. При цьому у своєму буремному антирадянському юнацтві багато хто з цих ностальгійників за СРСР і сам колядував, щедрував і посівав (якщо стать дозволяла).

Потім настає сам вечір. Двірний дзвінок розривається, але двері залишаються закритими. Ватник акумулює злість, роздратування. У цьому сенс, адже завтра свято — Ватранок! У Ватний ранок фуфайники розходяться по своїм роботам, і в кращих традиціях пізнього СРСР, починають теревені. Навипередки вони розповідають один одному скільки ж разів «ломилися» до нього ті кляті костюмовані жебраки; що жодному не відкрив; які ж в нього змордовані нерви; а в випадку з посіванням — який же він, бідолага, невиспаний.

Так і живемо: олів’є, горілка, жадоба, відлюдкуватість, злість.

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Create your website with WordPress.com
Для початку
%d блогерам подобається це: