Я вже раз рекомендував цей блог і цей допис до ознайомлення. Вирішив нагадати.
Починаю цей блог з гарячої теми, яка викликає бурхливі емоції з обох боків дискусії. На жаль, з одного з цих боків здебільшого лунають аргументи, що не мають стосунку до лінгвістики. Щирі патріоти України з усіх сил виступають за те, щоб транслітерувати h в іноземних іменах / назвах / запозичених словах як г. Тих, хто наполягає на х, таврують як таких, що ганебно відтворюють в українській мові практики російської мови.
Цей політично і психологічно (але не лінгвістично) мотивований аргумент набув неабиякого поширення, наближаючись до статусу догми, яку пропагують з кожної праски (зовсім нещодавно чула цю позицію в ефірі передачі “Лайфхак українською”). Все це — без адекватної лінгвістичної дискусії, в якій враховувалася б позиція спеціалістів з тих самих мов, з яких ми намагаємося транслітерувати1, зокрема, з фонетики цих мов. Поставлю себе в ряд цих спеціалістів і викладу результати своїх дослідів з цієї теми. Зосереджуся на англійській…
View original post Ще 3 139 слів
Наша писемність 