Категорія: Література

  • Ігри всерйоз

    Ігри всерйоз

    Серед колективу авторів “Відьмацьких легенд” був часто критикований мною Сергій Легеза. Його оповідання “Ігри всерйоз”, звісно ж, сусідило (через одне) з твором Володимира Арєнєва… Не раз бачив думку, що саме ці “Ігри…” були тою ложкою дьогтю, котра занижувала загальний рівень збірки. Так один польський читач оцінив “Ігри всерйоз” на мінімальний 1 бал із 10. У противагу найкращому оповіданню антології, а це “Лютня і таке інше” пера Марії Галіної, він дав 7 балів.

  • Літературне кумівство

    Літературне кумівство

    Допіру дізнався, що в оглядову антологію української фантастики “Мова Вавилону” поряд із творами класиків, як-от Гоголь і Франко, та знаних сучасників, як-от Макс Кідрук і Остап Українець, ввійде російськомовне оповідання “Простецы и хитрецы” перекладача з польської Сергія Легези. Не можу пояснити таку несподіванку нічим іншим, аніж товаришуванням Легези з Пузієм-Арєнєвим.

  • У тіні “Капелюхів…”

    У тіні “Капелюхів…”

    Видаючи “Чарівника бібліотеки”, видавництво “Наша ідея” явно хотіло повторити успіх свого попереднього сейнену — “Ательє чаклунських капелюхів”. На позір ці два твори дуже схожі: дитина відкриває для себе магічний світ через залучення до специфічного ремесла. В “Ательє” була дівчинка-кравчик, тут — злиденний хлопчисько ельф. Там життя дівчинки змінювала зустріч із чарівниками, які чаклують, рисуючи магічні символи; тут долю ельф’я змінює візит у селище делегації бібліотекарок, котрі реставрують магічні книги. Однак у деталях це доволі різні манги.

  • Мисливець у зерні

    Мисливець у зерні

    Чомусь згадав стареньку суперечку, здавалось би, давно вирішену, щодо доречної адаптації назви роману “The Catcher in the Rye”, а саме про російське «Над прірвою у житі» проти буквалістського «Ловець у житі». На жаль, знову доводиться звертати увагу на те, як некритично в нас приймають будь-яку альтернативу російській традиції.

  • Сіньовити

    Сіньовити (серб. сеновити — укр. тінистий, від сѣнь) — назва дерев-святинь у південних слов’ян. За свідченнями Вука Караджича, існувало повір’я, що людину, яка зрубала таке дерево, у покарання настигне хвороба або навіть смерть.

  • Пітмен, №1

    Пітмен, №1

    Нарешті отримав примірник “Пітмена”, який замовив ще у квітні минулого року.

  • Харків: Сьоме око Боже

    Харків: Сьоме око Боже

    Час від часу знаходжу свої старі недописані тексти. До вашої уваги один із таких.

  • Ленініст Шевченко

    Ленініст Шевченко

    Несподіваний китайський погляд на українську літературу викрився у інтерв’ю, яке дав письменник Май Дзя українському інтерв’юеру.

  • “Аркуш”

    Виклав на “Аркуші” наступну частину циклу “Благовіст нового буття”, яку назвав “Відьмар”. Писав це оповідання для конкурсу фентезі-прози при фестивалі “Аль-Мор”, однак нині, думаю, конкурсна анонімність малоактуальна. А так принаймні не загубиться.

  • Спомин про “безіменний” альманах

    Збірка позиціонувалась як якась альтернатива вже наявному укрсучліту, проте я не відчув декларовану відмінність зачитаних творів. А от якість була присутня.

Create your website with WordPress.com
Для початку