Позначка: Китайська мова

  • Ленініст Шевченко

    Ленініст Шевченко

    Несподіваний китайський погляд на українську літературу викрився у інтерв’ю, яке дав письменник Май Дзя українському інтерв’юеру.

  • Китайці люблять хрусти

    Китайці люблять хрусти

    Дочитав на днях [прим.: у травні 2021 р.] «Мурахи лізуть на дерево». Легке й приємне чтиво. У книжці знайшов доволі побіжний, однак цікавий огляд китайської кухні. Текст суто неформальний, і це зовсім не кухарська книга, а радше довільні спогади, об’єднані тематично.

  • Відгук на “Берегиню”

    Відгук на “Берегиню”

    Наскільки мені відомо, це перше україномовне видання китайського коміксу взагалі. Радий, що така честь випала видавництву «Сафран», якому я давно неприховано симпатизую.

  • Червоний хунвейбін

    Червоний хунвейбін

    Задумався: а чи занадто лінивим буквалізмом є переклад назви китайського бестселлера «Червоний ґаолян»? Адже непідготовлена людина не відразу зрозуміє, що мова йдеться не про якогось комуніста-хунвейбіна, а про літерально червону сільськогосподарську рослину. Чому не сорго, як у англомовного видання? В Україні, до речі, в старі часи сорго вважали різновидом проса.

  • До Кірносової і Цісар, не зважаючи на Палладія

    У посібнику-довіднику Кірносової і Цісар є маленький розділ про те, як передавала українською китайські імена й назви наша діаспора.

  • Пара слів про нездорові речі в українському китаєзнавстві

    Поточна пандемія коронавірусної хвороби зненацька актуалізувала роками ігнороване питання китайсько-української транскрипції. Надто, вона збіглася в часі зі спробами реформи і «контрреформації» в китаїстсько-перекладацькому середовищі. За рік в Україні постало аж дві конкуруючі системи передачі китайської. Тож відповідь на насушне журналістське питання «Вухань чи Ухань?» перестала бути очевидною навіть для спеціалістів.

  • Академрейдерство

    Звернув увагу на дати, коли у вікістатті про систему Кірносової-Цісар зненацька поставили під сумнів семінар 2018 року. І до речі, стаття номінована на видалення, попри практичне застосування системи у книжках.

  • Читаючи “Чайний канон”

    Читаючи “Чайний канон”

    “Чайний канон” і “Джванзи” — обидві видані першим і єдиним українським сходознавчим видавництвом “Сафран”.

  • Джвандзи: книжка-подія

    Джвандзи: книжка-подія

    Перший переклад українською мовою цієї китайської класики безумовно знакова подія. Це потужний камінь у мури українського інформаційного простору.

  • Нова практична транскрипція китайської

    Українська мова нарешті «офіційно» отримає самостійну практичну транскрипцію китайської мови: готується до друку посібник із системи Кірносової—Цісар.

Create your website with WordPress.com
Для початку