Нещодавно Національна комісія зі стандартів державної мови розродилась дивними рекомендаціями щодо перейменування низки українських міст і селищ. Дивними, бо в них комісія здебільшого зазіхає на питомі українські назви, як-от Запоріжжя.
Що може бути не так із назвою міста Запоріжжя? Справа в тому, що існує секта прихильників окання (чи правильніше сказати противників суто українського ікавізму), які виступають за іменування Запорожжя (вбачають у тому щось сакральне). Одначе підстав для того немає. По-перше, за часів козаччини писали етимологічним письмом: староукраїнською у гетьманській канцелярії, церковнослов’янською в Церкві та староросійською серед слобідських полків), — а тому в документах тих часів просто не міг бути відображений ікавізм, який остаточно ствердився в XVII-XVIII століттях, себто ще за козаччини. По-друге, склад перед суфіксом -я [-‘а] (історичним -ье [-‘je]) поводить себе мов закритий. Згадайте Поділля, яке не Подолля. Звісно, існують винятки, як-от узбережжя, але серед них спостерігається штучне узгодження з вихідною формою слова: (по)діл > Поділля, берег > узбережжя. Відповідно поріг > Запоріжжя. Між тим, колись короткочасно писали й казали “беріг”.
Далі хочу розглянути деякі виправлення від комісії, які стосуються слобожанських поселень.
Комісія пропонує перейменувати Анискине на Анищине, не звертаючи увагу на те, що назва очевидно походить від українського імені Онисько. Напрошується питання: а чому тоді не Ониськове? Далі, плутаючи суфікс -яр, який належить до твердої групи, із -ар з м’якої, комісія пропонує Котляри зробити Котлярями. Хоч насправді тут доречніше впровадити ікавізм, а не м’якість: Кітляри, себто мідники. Безпідставно ставить під сумнів українськість назв Одрадна, Одрадівка, Одрадове, Оддихне, не чувши про слова відрада, віддих та про взаємозамінність префіксів од- і від-. Претензію до назви Прогрес можна взагалі назвати анекдотичною. Так само абсолютно незрозумілі закиди до Маяка та Філата (спрощення грецького імені Феофілакт). Зате зрозуміла й очікувана алергічна реакція на слова красний, червоний і Москва. Причім у патріотичному пориві забувається, що “москалями” здебільшого звали не “кацапів”, а відставних солдатів з місцевих, а красний — синонім гарного. Схоже, укладачі списку не чули ані про красний кут з іконами у хаті, ані про Красну Гірку — слов’янське народне свято.
Сумна сміховина.
Update: А навздогін Президент вносить до Ради законопроект №9432, який передбачає, що з 2027 року всі англомовні фільми будуть в обов’язковому порядку демонструватися в кінотеатрах БЕЗ українського дублювання — 100% сеансів! Отак пропонується вчити англійську за рахунок українського мовно-культурного простору.
Наша писемність 