Чудова новина: добровольчий підрозділ “Варта” шоломами забезпечено повністю!

Усім привіт! Минулого разу ми з вами успішно зібрали кошти на прилад нічного бачення для “Фрайкору”. Тепер допомоги потребує новосформований добровольчий підрозділ “Варта”, котрий невдовзі висуватиметься на позиції.

Серед колективу авторів “Відьмацьких легенд” був часто критикований мною Сергій Легеза. Його оповідання “Ігри всерйоз”, звісно ж, сусідило (через одне) з твором Володимира Арєнєва… Не раз бачив думку, що саме ці “Ігри…” були тою ложкою дьогтю, котра занижувала загальний рівень збірки. Так один польський читач оцінив “Ігри всерйоз” на мінімальний 1 бал із 10. У противагу найкращому оповіданню антології, а це “Лютня і таке інше” пера Марії Галіної, він дав 7 балів.

Допіру дізнався, що в оглядову антологію української фантастики “Мова Вавилону” поряд із творами класиків, як-от Гоголь і Франко, та знаних сучасників, як-от Макс Кідрук і Остап Українець, ввійде російськомовне оповідання “Простецы и хитрецы” перекладача з польської Сергія Легези. Не можу пояснити таку несподіванку нічим іншим, аніж товаришуванням Легези з Пузієм-Арєнєвим.

Видаючи “Чарівника бібліотеки”, видавництво “Наша ідея” явно хотіло повторити успіх свого попереднього сейнену — “Ательє чаклунських капелюхів”. На позір ці два твори дуже схожі: дитина відкриває для себе магічний світ через залучення до специфічного ремесла. В “Ательє” була дівчинка-кравчик, тут — злиденний хлопчисько ельф. Там життя дівчинки змінювала зустріч із чарівниками, які чаклують, рисуючи магічні символи; тут долю ельф’я змінює візит у селище делегації бібліотекарок, котрі реставрують магічні книги. Однак у деталях це доволі різні манги.

Прилад уже де треба і допомагає боронити Україну-Неньку! Усім причетним велике спасибі.

Чомусь згадав стареньку суперечку, здавалось би, давно вирішену, щодо доречної адаптації назви роману “The Catcher in the Rye”, а саме про російське «Над прірвою у житі» проти буквалістського «Ловець у житі». На жаль, знову доводиться звертати увагу на те, як некритично в нас приймають будь-яку альтернативу російській традиції.