Нещодавно побачив в інтерфейсі Вайбера вираз “зникомі повідомлення”, що є очевидним плодом забобону щодо -уч-/-юч-. Розмірковуючи в рамках пропонованого пуризму слід зазначити, що це доволі незграбна заміна “зникаючим”, адже форми -имий/-омий/-ємий теж вважаються малопритаманними українській мові. Чи щонайменше є вже давно непродуктивним способом словотворення. А логічною формою було б “зникні”.
Окремо зауважу, що сама ідея утворити ПАСИВНИЙ стан від дієслова “зникати” — дуже сумнівна. Позаяк зникають не якимось знаряддям (“копати лопатою”, “вихляти хвостом”) і не когось іншого або щось інше (дія суб’єкта на об’єкт: “копати землю”, “рубати хвіст”). “Зникати” — це дія спрямована на себе, а значить виключно активна.
Звісно, в українській мові є морфологічно подібні слова “знайомий”, “рухомий” тощо. Але ж рухоме майно — це таке майно, яке можливо рухати, а знайому людину ХТОСЬ знає. Себто ці слова утворені від перехідних дієслів, коли “зникати” — неперехідне дієслово.
У виразах же типу “зникомо мала величина” (порівняйте з польським “znikoma ilość”) природнішим був би прислівник “щезно” (“щезно мало”).
Наша писемність 